Ads 468x60px

пʼятниця, 5 лютого 2016 р.

Як розмовляти з дітьми про погані новини

Поради батькам, які допоможуть заспокоїти дитину, схвильовану тривожною інформацією


У процесі життя діти постійно зіштовхуються із психологічними травмами незалежно від того, наскільки батьки або вчителі намагаються захищати їх від «поганих новин». Замість того щоб лише захищати дітей від небезпек, насильства чи трагедій, що відбуваються навколо нас, дорослі повинні розмовляти з ними про те, що відбувається.
Така розмова може виявитись нелегкою, але якщо ви займете активну позицію, будете обговорювати складні події, використовуючи слова та фрази, що відповідають віку дитини, це допоможе їй відчути себе в безпеці та більш захищеною.
Скільки б дорослі не намагались уникати складних тем, діти часто самі дізнаються про те, що відбувається щось сумне чи страшне. Якщо дорослі не розмовляють з ними про це, діти можуть переоцінити масштаб нещастя або неправильно витлумачити мовчання дорослих. Тому першими піднімайте важкі теми при розмові з дітьми. Коли батьки проводять бесіди на важкі теми, вони тим самим демонструють дітям, що завжди готові прийти їм на допомогу й підтримати.


Проведіть бесіду
  • Продумайте те, що ви хочете сказати. Цілком нормально буде заздалегідь продумати майбутню розмову перед дзеркалом або з іншим дорослим. Планування може полегшити бесіду, адже вам не доведеться придумувати й імпровізувати.
  • Вибирайте спокійний момент. Наприклад, після вечері або під час приготування їжі. У цей час і в цьому місці ваші діти повинні перебувати в центрі вашої уваги.
  • З'ясуйте, про що дитина вже знає. Наприклад, сталася стрілянина або вибухнула бомба в іншій країні, посилились бойові дії. Спитайте її: «Що ти чув про це?» й уважно слухайте. Слухайте, слухайте і ще раз слухайте.
  • Діліться з дитиною своїми почуттями. Демонструвати дітям свої почуття нормально. Вони бачать, що ви теж людина. Крім того, вони отримують можливість звернути увагу, що навіть коли засмучені, ви можете опанувати себе і продовжувати розмову. Батьки часто чують: «Будьте зразком для наслідування». Так, це ж стосується й емоцій.
  • Кажіть правду. Викладайте факти на зрозумілому дитині рівні. Немає потреби вдаватись у дрібні деталі.
  • З маленькими дітьми вам, можливо, доведеться провести розмову про те, що означає смерть (людина більше нічого не відчуває: ні голоду, ні спраги, ні страху чи болю; ми її більше ніколи не побачимо, але можемо зберегти спогади про неї в наших серцях і думках).
  • Кажіть «Я не знаю». Іноді відповіддю на запитання повинна бути фраза «Я не знаю». «Чому погані люди так зробили?». Тут буде доречним «Я не знаю».
  • Насамперед заспокоюйте дітей. Наприкінці бесіди заспокойте своїх дітей і скажіть, що ви будете робити все можливе, щоб оберігати їх і стежити за ними. Переконайте їх у тому, що ви готові відповісти на будь-які запитання або порозмовляти на цю тему в майбутньому. Переконайте дітей, що ви любите їх.
Бережіть себе
Обговорення та хвилювання із приводу поганих новин і трагедій можуть бути виснажливими. Подбайте про себе:
  • Вимкніть телевізор.
  • Відпочиньте.
  • Займіться фізичними вправами.
  • Робіть те, що підніме настрій вам і вашій родині.
Звертайтесь по професійну допомогу
Ці поради та стратегії допоможуть вам провести дитину через кризу. Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь, перевантажені, ваша дитина демонструє постійні ознаки стресу або ажитації, вам варто розглянути можливість порозмовляти з кимось, хто міг би допомогти. Ліцензований фахівець у сфері психологічного (або, якщо потрібно, психічного) здоров'я, такий як психолог (або психотерапевт), може допомогти вам розробити відповідну стратегію подолання стресової ситуації.


Матеріали з сайту Психологія дитини http://childdevelop.com.ua/

9 коментарі:

  1. Нібито здається, що спілкуватись з дітьми дуже просто, але , як бачимо, це - велике мистецтво, і треба бути дуже уважним і обережним у такому спілкуванні, адже слово-це велика сила, а ми маємо справу із майбутнім людства..

    ВідповістиВидалити
  2. Повністю з Вами погоджуюсь. На прикладі свого восьмирічного сина бачу, які діти ранимі. Стараюсь бути з ним, насамперед, щирою.

    ВідповістиВидалити
  3. Нажаль так сталося, що мені доводилося повідомляти своїй дитині жахливі новини. Пам"ятаю, як зважувала кожне слово, як важко мені було тоді. Тоді ніхто мені не допомагав порадою. Вважаю, що такі матеріали край необхідні, томущо вони допомагають нам у важких життєвих ситуаціях.

    ВідповістиВидалити
  4. Ми звикли виховувати дітей інтуітивно, так як нас виховували батьки. Але, сьогодні інше і суспільство, і діти. Тому ми повинні прислухатись до порад фахівців.

    ВідповістиВидалити
  5. Нажаль наше сьогодення наповнене проблемами, важкими подіями. Хочеться захистити наших дітей, тому говоримо з ними на теми життя щиро, спільно зважуємо різні варіанти виходу зі складної ситуації. Потрібно підтримувати віру дитини у те, що її любиш, захистиш, не залишиш у складній ситуації. Більше часу проводити разом: спілкуватись, грати, проводити дозвілля - так укріпиться віра дитини у щасливіше майбутнє. Заради чого ми й живемо на цьому світі!

    ВідповістиВидалити
  6. Я повністю з Вами погоджуюсь. В нашій професії, нажаль, нам часто не вистачає часу на власних дітей. Але ми повинні навчитись вірно розставляти преорітети. В мене. після 18 років роботи в школі, не завжди це виходить. Хоча, стараюсь.

    ВідповістиВидалити
  7. Дякую за інформацію, мені як вчителю початкових класів ці матеріали є корисними та необхідними.

    ВідповістиВидалити
  8. начебто читаєш, все розумієш, з усім погоджуєшся, а ось на практиці всеодно так не виходить((( потрібно над собою працювати

    ВідповістиВидалити
  9. На практиці завжди важче ніж в теорії, тут Ви абсолютно праві.

    ВідповістиВидалити

 
Blogger Templates