Словник історика

При підготовці учнів до олімпіади, конкурсу МАН, ЗНО, ДПА особливу увагу слід звернути на вивчення історичних термінів і понять. Пропоную Вашій увазі СЛОВНИК ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ (А-Я) для учнів 9 класів.

Аболіціонізм – 1) суспільний рух за скасування будь-якого закону; 2) рух у США в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. за ліквідацію рабства.

Автократія – політичний режим, при якому нема представницьких органів; вся повнота державної влади в країні зосереджена в руках необмеженого законом і безконтрольного правителя.

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Аграрні реформи – державні заходи по перетворенню умов землеробства, форм землекористування і характеру земельних відносин.

Агресія – примінення збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенитету, територіальної цілосності, політичної незалежності другої держави.

Анархізм – суспільно-політична течія, яка заперечує державну і будь-яку політичну владу, виступає за необмежену свободу окремої особистості.

Аннексія – насильницьке захоплення однією державою частини або всієї території, яка належить іншій державі.

Антагонізм – форма суперечності, що характеризується найвищою гостротою боротьби непримиренно ворожих тенденцій, сил, яка поглиблюється в міру свого розвитку і переростає в конфлікт.

Антанта – воєнно-політичний союз Великобританії, Франції і Росії, який кінцево сформувався у 1907 році.

Антиклерикалізм – погляди, а також суспільний рух, спрямовані проти світських привілеїв церкви та її впливу на різні сфери поза церковного життя – політику, економіку, культуру, освіту.

Апартеїд – політика жорсткої расової дискримінації і сенгрегації, яка проводилась у ПАР.

Аракчеєвщина – політика крайньої реакції і засилля воєнщини; проводилась в Росії військовим міністром і начальником військових поселень Аракчеєвим в першій половині ХІХст.

Асимиляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Атеїзм – безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. Атеїзм, як правило, є не просто заперечення, а аргументована критика релігійних ідеології, спростування релігійних поглядів на навколишній світ як таких, що не відповідають дійсності, протиставлення їм наукового розуміння світу, з’ясування причин виникнення та існування релігійних вірувань.

Білль – документ з печаткою; законопроект, який внесено на розгляд парламенту у ряді країн (в т.ч. США, Великобританії).

Блокада – 1) У міжнародному праві – система заходів, що їх застосовують до держави, порушуючи її зовнішні зв’язки, щоб примусити виконати вимоги організаторів блокади. Може бути політичною, економічною і воєнною; 2) Блокада воєнна – форма воєнної операції. Спрямована на оточення противника з метою поступового його знищення або полонення.

Бонапатризм – одна з форм диктатури великої буржуазії, є її реакцією на прогресивні перетворення в обстановці демократичного прогресу.

Бунд – загальноєврейський робітничий союз в Литві, Польщі та Росії; робоча національна партія. Заснована у Вільно в 1897р. У 1921р. самоліквідувалася.

Буржуа – привілейований громадянин міста, “почесна людина”. Пізніше – той, хто володіє основними засобами виробництва, займається промисловою, торговою та фінансовою діяльністю.

Буржуазна

революція – соціальна революція, яка спрямована проти феодального устрою або його залишків і спрямована на встановлення політичної влади буржуазії.

Бюрократія – ієрархічно організована система управління державою (суспільством), з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості.

Військові

поселення - організовувались в Росії у 1810 – 1857рр. для створення резерву військ без зайвих витрат на армію.

Волость – в Російській державі нижча адміністративна одиниця в сільській місцевості. З 1861р. – одиниця станового сільського самоврядування.

Геноцид – дії, метою яких є повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи, одне з найважчих злочинів проти людства.

Гоміндан – народно-демократична, антифеодальна партія Китаю, заснована у 1912р.

Громади – напівлегальні організації української інтелігенції культурницького і суспільно-політичного спрямування, що діяли у другій половині XIX — на початку XX ст. Виникли в умовах пожвавлення національного руху як вияв прагнень інтелектуальної еліти. Громади не мали усталених програм і не були чіткими організаційними структурами, а лише згуртовували найбільш активну національно свідому інтелігенцію і студентство. З 1859 вони діяли в Полтаві, Києві, згодом у Харкові, Одесі, Чернігові, Єлисаветграді на ґрунті об'єднання зусиль у культурно-просвітницькій галузі, заснування недільних шкіл з українською мовою викладання та видання популярних брошур. Частина громадівців не обмежувалася культурницькою працею і брала участь у революційному русі.

Громадянська

війна – збройне соціально-класове протистояння всередині країни, яке зумовлене боротьбою за владу.

Губернія – адміністративно-територіальна одиниця в царській Росії. Вперше встановлена Петром І у 1708р.

Двовладдя – одночасне існування в країні чи регіоні двох органів влади.

Декабристи – російські дворянські революціонери, які в грудні 1925р. вперше в історії Росії підніли збройне повстання проти самодержавства і покріпачення селянства.

Декаденство – загальна назва явищ культури другої половини ХІХст. – початку ХХст., відмічені настроями безнадійності, неприйняття життя, крайнього індивідуалізму.

Декларація – політична заява від імені держави, уряду, партії, організації; проголошення основних принципів.

Деколонізація – звільнення від колоніальної залежності.

Державна Дума

в Росії – представницький законодачий орган Російської імперії. Функціонував з 1810 по 1917рр.; з 1906р. мав законодавчу ініціативу.

Державний устрій – організація держави, яка включає його політичну систему, державний устрій, систему державних органів, виборчу систему, а також основні положення, що стосуються взаємовідносин держави і особи.

Держава – форма організації класового суспільства як суверенного, історично сформованого, заснованого на визначеній системі виробничих відносин; основний інститут політичної системи.

Департамент – назва адміністративно-територіальної одиниці у Франції та деяких інших державах.

Диктатура – нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп в державі, регіоні, яка спирається на силу, а також на відповідний політичний режим.

Директорія – уряд Французької республіки (4.11.1795– 10.11.1791рр.). Виражав інтереси великої буржуазії.

Діггери – (копателі). Безземельні селяни, які під час Англійської революції намагались вирішити земельне питання власним шляхом. Ідеолог – Дж. Уінстоні. Був противником приватної власності на землю, виступав за розподіл землі між селянами.

Друга республіка – встановлена у Франції після революції 1848р. Проіснувала з 25.02.1948р. по 2.12.1852р. Ліквідована в результаті державного перевороту Наполеона Бонапарта.

Експансія – розширення, розповсюдження сфери впливу, панування в різних областях, в т.ч. за допомогою дипломатичного тиску і збройного вторгнення.

Еміграція – переселення, виїзд за кордони країни з метою тимчасового чи постійного поселення в іноземній державі.

Жирондісти – політичне угрупування (партія) періоду Великої Французької революції. Були представниками інтересів республіканської торгівельно-промислової та провінціальної землеробської буржуазії.

Загальне виборче

право – один з основних інститутів виборчого права, який передбачає участь усього дорослого населення у виборах без будь-яких обмежень.

Законодавча влада – система державних органів, яка має право приймати закони.

Західники – напрям російської суспільної думки середини ХІХ ст., представники якого (на противагу славянофілам) виступали за розвиток Росії по західноєвропейському шляху.

Ідеологія – система ідей і поглядів (політичних, правових, філософських, релігійних, естетичних та ін.), яка виражає інтереси, ідеали будь-якого класу чи іншої соціальної групи; суспільна свідомість.

Ізоляціонізм – термін, пов’язаний з історією і зовнішньою політикою США, в основі якого лежить ідея невтручання їх у справи країн, які знаходяться поза американським континентом.

Іміграція – в’їзд в країну для тимчасового чи постійного проживання громадян іншої держави.

Індустріальне

суспільство – термін, що позначає одну зі стадій суспільного розвитку внаслідок індустріалізації суспільства.

Інтервенція – насильницьке втручання однієї держави чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її відносини з третьою державою. Розрізняють інтервенцію збройну, економічну та дипломатичну.

Інтернаціонал – назва великих міжнародних об’єднань партій чи організацій.

Імпічмент – особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Кадети – скорочена назва членів Конституційно-демократичної партії Росії (1905-1917рр.).

Карбонарії – члени таємних політичних організацій в Європі у першій половині ХІХст. Перші організації карбонаріїв з’являються на півдні Італії. Боролись на національне визволення і конституційний устрій. Карбонарії очолювали революції у 1820-1821рр. в Королівствах Обох Сицилій, П’ємонті. У 1831р. приймали участь в революційних повстаннях у державах Центральної Італії.

Канцлер – назва вищих посадових осіб або чиновників в ряді держав; голова уряду Німеччини, Австрії.

Капітал – сума накопичених матеріальних благ, результат мину-лого і засіб для майбутнього ворибництва.

Клас – велика, відносно однорідна група людей, об’єднаних відносинами до виробництва і розподілом суспільного продукту.

Клерикалізм – система поглядів, суспільно-політична течія, яка прагне посилити вплив церкви у політичному і духовному житті суспільства. Здійснює свою діяльність через політичні партії, які знаходяться при владі, а також різноманітні релігійні організації.

Коаліція – об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільних цілей; політичний та військовий союз держав для спільних дій на міжнародній арені.

Колонія – країна, область на території, що знаходиться під полі-тичною чи економічною владою іноземної держави, не має самостійності.

Конвент – вищий законодавчий і виконавчий орган першої республіки у Франції в період Великої Французької революції. Діяв з 21.09.1792р. по 26.10.1795р.

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Конституційна

монархія – форма правління в деяких державах, де влада монарха обмежена Конституцією. Законодавчі функції передано парламенту, виконавчі – уряду.

Конституція – основний закон держави, який визначає основи суспіль-ного і державного устрою, систему державних органів, порядок їх створення і діяльності, права і обов’язки громадян; основа законодавства держави.

Контрреволюція – активна боротьба скинутих класів і соціальних груп проти розповсюдження революції з метою її придушення і відновлення старих порядків.

Конфедерація – одна з форм державного устрою, союз незалежних держав, які об’єднуються з метою координації своєї діяльності з деяких питань.

Кордельєри – члени політичного клуба “Організація прав людини і громадянина” (1790-1794) періоду Великої Французької революції. З конця 1793р. клуб кордельєрів – центр ебертистів. Назва походить від місця їх засідання – минулого монастиря францисканців-кордельєрів.

Лібералізація – звільнення від жорстких обмежень, державного регулювання, контролю, політика ідеологічної свободи.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихиль­ників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократич­них свобод.

Масонство – релігійно-етичний рух, який має на меті “освітній” вплив на владні структури та проникнення в них; згідно з Британською енциклопедією, «вчення і практика таємного братського ордену, великої всесвітньої таємної організації».

Маніфест – особливий акт (звернення) голови держави або вищого органу державної влади до населення у зв’язку з важливою політичною подією; декларація політичної партії чи суспільної організації з програмою чи основними принципами діяльності.

Мілітаризм – нарощування військово-економічної могутності, головним чином з метою підготовки до загарбницьких воєн, а також придушення супротиву в країні.

Монополія – велике виробниче об’єднання.

Москвофільство – суспільно політична течія в Галичині, на Буковині та Закарпатті у другій половині XIX — на початку XX ст., що ставила метою приєднання Західної України до Росії. Ґрунтувалася на концепції слов'янофільства, викликаної бажаннямукраїнців вирватися з-під влади Австро-Угорщини. Москвофіли пропагували “єдину неділиму російську народність”, стверджували про етнічну тотожність росіян, українців та галицьких русинів, заперечували існування окремої української нації, а отжев перспективі й незалежної держави.

Народники – діячі революційно-визвольного руху, носії народницької ідеології, що панувала серед різночинної інтелігенції Росії та України у 60-90-х роках XIX ст. Назва пояснюється тим, що в центрі уваги вони ставили народ, який хотіли загітувати на здійснення соціальної революції. Родоначальниками руху були О.Герцен та М.Чернишевський, ідеологами у 70-х рр. - П.Лавров, М.Бакунін, П.Ткачов. Основні організації: “Земля і воля” (Петербург, 1861—1864), нова організація “Земля і воля” (1876), після розпаду якої (1879) виникли “Народна воля” і “Чорний переділ”. Осередки народницьких організацій існували в багатьох містах України. Зокрема у Києві, Одесі активно діяли чайковці, існував гурток братів Жебуньових “Київська комуна” (1873). Пік діяльності народників позначився масовим “ходінням у народ” (весна — літо 1874).

Народництво – ідеологія та рух різночинної інтелігенції в Росії у другій половині XIX — на початку XX ст. Народницька ідеологія, що являла собою різновид утопічного соціалізму, була пануючою в російському революційному русі 1860-х — початку 1880-х pp.; ународництві з моменту його зародження намітився також ліберальний напрям, що став домінуючим у 1880—1890-ті pp. До числа найбільш впливових ідеологів народництва належать П. Л. Лавров, М. О. Бакунін, П. М. Ткачов, М. К. Михайловський.

Народовці – діячі культурницького, згодом політичного руху, що виник на початку 1860-х років серед української інтелігенції в Галичині на противагу рухові москвофілів. Народовці сповідували традиції національного відродження в дусі демократизму 30—40-х, пропагували живу народну мову в літературі та школі. Ними засновано перший український професійний театр у Львові (1864), культурно-освітню організацію "Руська бесіда" (1861), "Просвіту" (1868), Літературне товариство ім. Т.Г.Шевченка (1873).

Наукове тавариство

ім. Т. Шевченка – засноване в 1892 на кошти прогресивної української громадськості Львова та інших міст Західної України. Було побудоване як прообраз академії наук — з історично-філософською, філологічною та математично-природничо-лікарською секціями і підсекціями, з виданням наукових “Записок”, збірників, часописів, з дійсними й почесними членами. Поряд з науково-дослідницькою діяльністю НТШ проводило культурно-просвітницьку роботу серед населення. НТШ об'єднувало фахівців з різних галузей знань, письменників, культурних та державних діячів як Західної України, так і УРСР, Берліна, Будапешта, Відня, Ленінграда, Москви, Праги, інших наукових центрів світу. В різні роки членами товариства були В.Бехтерев, М.Бойчук, В.Вернадський, О.Грушевський, М.Грушевський, Д.Дорошенко, С.Єфремов, О.Колесса, Ф.Колесса, А.Кримський, А.Крушельницький, Т.Масарик, І.Нечуй-Левицький, М.Павлик, В.Перетц, М.Панчишин, В.Різниченко, С.Смаль-Стоцький, К.Студинський, М.Сумцов, П.Тутковський, І.Франко, М.Шаповал, А.Шептицький та багато інших. Наприкінці 30-х років НТШ налічувало понад 300 членів.

Націоналізм – психологія, ідеологія і політика в національному питан-ні, що заснована на визнанні приорітету національного фактору в суспільному розвитку, перебільшена оцінка значення і ролі власної народності, нації. Протиставлення національних інтересів однієї національності іншим.

Нація – історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв'язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Нейтралітет – невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між сторонами.

Партія – політична організація, яка захищає найбільш загальні, корінні інтереси того чи іншого класу, інших соціальних груп та керує їх політичною діяльністю.

Пацифізм – світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру; один з напрямів антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.

Президент – виборний голова держави в більшості сучасних держав з республіканською формою правління.

Промисловий

переворот – назва історичного періоду переходу від мануфактури до машинного виробництва. У 60-ті pp. XVIII ст. — першій чверті XIX ст. промисловий переворот стався у Великобританії. Потім до кінця XIX ст. в різний час на шлях промислового перевороту стали США, Франція, Німеччина, Італія, Японія. У Російській імперії промисловий переворот почався після скасування кріпацтва (1861), а завершився на початку 80-х pp. XIX ст.

Пропінація – монопольне право магнатів і шляхти Речі Посполитої та українських земель, що входили до її складу, на виробництво та продаж горілки. Слугувала важливим засобом грошових надходжень і збагачення панівних верств населення. Ліквідована з початком Визвольної війни. Згодом поновлена для окремих категорій власників — монастирів, козацької старшини тощо. З кінця XVIII ст. на Лівобережжі, а у другій половині XIX ст. на Правобережжі та західноукраїнських землях установлюється державний контроль виробництва та продажу горілки.

Просвіти – самодіяльні національно-культурні, економічні та освітні українські товариства, які існували як у Східній, так і в Західній Україні у 1868—1939. Незважаючи на спільну назву, між наддніпрянськими та галицькими “Просвіти” існували суттєві відмінності. Галицькі “Просвіти“ виконували функцію культурної та економічної консолідації українців на противагу польській експансії. “Просвіти” на Наддніпрянщині, виникнувши під час революції 1905—1907, поряд з національною спрямованістю несли й великий заряд інтернаціоналістських ідей, особливо в таких багатонаціональних містах, як Одеса та Миколаїв.

Расизм – сукупність антинаучних концепцій, основу яких скла-дають положення про фізичну і психічну нерівність людських рас, які поділяють на “вищі” (або “повноцінні”) та нижчі (або “неповноцінні”), над якими перші буцімто мають панувати.

Репарація – в міжнародному праві вид матеріальної (фінансової) міжнародно-правової відповідальності, яка складається з відшкодування нанесеної шкоди державою-агресором державі, на яку скоєно напад.

Реставрація – відродження поваленого суспільного устрою або правлячої раніше династії.

Рисорджименто – національно-визвольний рух італійського народу з кінця ХVІІІст. за об’єднання країни і ліквідацію австрійського гноблення. У 1861р. в результаті Рисорджименто виникла об’єднана Італійська держава в формі конституційної монархії. Процес завершено у 1870р.

Роялісти – прихильники королівської влади, монархії.

Роялізм – ідейно-політична течія в Західній Європі, що об’єднувала прихильників монархії. У зв’язку з вищезазначеним роялізм часто ототожнюють з монархізмом.

Славянофіли – представники однієї з течій російської суспільної думки середини ХІХст., які виступали за принципово відмінний від західноєвропейського шлях розвитку Росії (патріархальність, консерватизм, православ’я).

Соціал-демократія – ідеологічна та політична течія, що виступала за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах діяльності суспільства.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Термідоріанський

переворот – контрреволюційний переворот 27-28 липня 1794р. (9 термідора 2 року республіки) у Франції, в результаті якого було повалено якобінську диктатуру.

Толерантність – різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами – індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позицій та діях.

Торі – англійська політична партія. Виникла в кінці 70-х – на початку 80-х років ХVІІст. В середині ХІХст. на основі партії торі склалась Консерсативна партія Великобританії, членів якої, за традицією, називають торі.

Унітаризм – форма державного устрою, при якій держава поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

Утопія – позначення ідеального, недосяжного суспільного устрою, держави.

Фельяни – політичне угрупування часів Великої Французької революції (назва за місцем засідання політичного клубу фельянів у Парижі). Об’єднувала велику буржуазію та ліберальне дворянство, які виступали за конституційну монархію.

Федерація – одна з форм державного устрою, при якій декілька державних утворень об’єднуються в одну союзну державу при збереженні власної державної структури і суверенітету.

Федералізм – принцип політичного і національно-територіального устрою держави, її політико-правова ідеологія.

Фундаменталізм – радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм та цілей будь-якої модернізації й оновлення, неухильне відстоювання традицій, установлених життєвих та світоглядних форм, протиставлення процесам загальної відкритості переконання у власній непогрішності, непорушності сповідування ідеалів, засудження будь-яких альтернатив їм, фанатичне відгороджування себе від суспільства.

Фермер – власник чи арендатор ферми – приватного сільськогосподарського підприємства на власній або арендованій земельній ділянці.

Хлопомани – кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини XIX ст. Хлопоманство зароджувалось як рух за розвиток української мови. Сам термін означав бажання зблизитися з простим людом — хлопами (так називали феодально залежних селян у Київській Русі, а згодом у Польщі та на українських та білоруських землях, що входили до її складу). Xлопомани розмовляли виключно українською мовою, носили національний одяг, улаштовували маніфестації на честь Т.Шевченка.

Цензура – система державного нагляду за друком та іншими засо-бами масової інформації.

Централізм – політична позиція, проміжний середній стан між крайніми політичними платформами, поглядами.

Чартизм – демократичний рух англійських робочих у 30-х – 50-х роках ХІХст. Свої вимоги чартисти виклали у вигляді законопроекту. У 1840р. було засновано Національну чартистську асоціацію – першу масову робочу партію. Головна мета чартизму – боротьба за реформування виборчої системи в країні.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів нації інтересам інших націй.

Екуменічний рух,

екуменізм – об’єднавчий рух християнських церков, започаткований на Всесвітній місіонерській конференції 1910 р. в м. Единбурзі (Шотландії). Набув нових форм і динамічні спрямованості після 1948 р., коли було створено Всесвітню Раду Церков, до якої увійшла переважна більшість протестантських, а також православних і старокатолицьких церков.

Якобінці – представники політичної течії в період Великої Французької революції, що були виразниками інтересів революційно-демократичної буржуазії, яка виступала разом з селянством і плебсом. Назва походить від місця засідання – зали колишньої бібліотеки монахів-якобінців. В ході революції встановили диктаторський режим.