Словник історика А - Б

При підготовці учнів до олімпіади, конкурсу МАН, ЗНО, ДПА особливу увагу слід звернути на вивчення історичних термінів і понять. Пропоную Вашій увазі СЛОВНИК ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ (частина 1, А-Б) для учнів 8 класів.

Абат – настоятель монастиря у Західній Європі з V ст.

Абсолютизм – абсолютна самодержавна монархія – форма державного правління, при якій верховна влада повністю належить монарху (царю, королю, імператору).

Аварський каганат– царство тюрків-аварів у Паннонії (територія Угорщини) знищене Карлом Великим (VІ – ХІ ст.)

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах,

передбачених загальнодержавним законом.

Алхімія – середньовічна наука, метою якої був пошук “філософського каменя” для перетворення різнихметалів на золото і срібло.

Альбігойці (катари) – учасники єретичного руху в Південній Франції XII —XIII ст. Заперечували положення християнської церкви про троїчність Бога, не визнавали католицьких обрядів і влади папи. Вважали земне життя творінням диявола.

Алькабала – додатковий 10% податок на кожну торговельну угоду, запроваджений герцогом Альбою у 1571 р. в Нідерландах.

Аннали – давньоримські та середньовічні літописи.

Анафема – відлучення від церкви, прокляття.

Англіканська церква –державна церква в Англії, одна з протестантських церков.

Виникла в 30-ті рр. ХVІ ст. під час Реформації.

Анти – стародавні східнослов’янські племена, що мешкали на території від Дунаю до гирла Дону й Азовського моря.

Аріанство – релігійне вчення, прихильники якого вважали, що Ісус Христос був не Богом, а посередником між Богом і людьми.

Аристократія – найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницьких і феодальних суспільствах, а також форма правління, за якої аристократія належить уся повнота влади в країні.

Асиміляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу; засіб досягнення етнічної однорідності.

Аскетизм – форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмова від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів.

Астролябія – прилад для вимірювання кутів, яким до XVIII ст. визначали положення небесних світил, пізніше робили геодезичні вимірювання.
Аутодафе – урочисте виконання вироку інквізиції.

Багатопілля – система землеробства, при якій використовується вся земля, проте враховується сумісність рослин, особливості виснаження та збагачення ґрунту, використовуються добрива, покращується агротехніка, проводиться меліорація. Система характерна для нового часу (ХVІ – поч. ХVІІ ст.)

Барон – феодальний титул у Західній Європі. У VI — VII ст. Баронами називали взагалі знатних людей.

Баскак – монгольський воєначальник, представник хана, проводив облік населення і збирав данину в підкореній країні.

Білль – документ з печаткою; законопроект, який внесено на розгляд парламенту у ряді країн (США, Великобританії)

Бедуїни – кочівники на Аравійському півострові та в частині Північної Африки.

Бенефіцій – у раньосередньовічній Західній Європі надання королем чи великим землевласником васалові в довічне користування землі як винагороди за службу.

Бесермен (басурман) – мусульманський купець-відкупник монгольської данини у завойованих країнах.

“Божий суд” – випробування (вогнем, водою, залізом), після яких виносився вирок.

Бонди – вільні люди у скандинавських країнах, які мали своє господарство.

Бояри – представники правлячої, привілейованої групи в Київській Русі, які стояли нижче князів за ієрархією і брали участь в управлінні державою; представники княжої адміністрації. Пізніше – найвищий стан у деяких державах (Московському царстві, Молдавії, Румунії)

Боярська Рада – дорадчий орган при князівстві у Київській Русі, що мав вплив при вирішенні різноманітних справ. Не стала державним інститутом з чітко окресленим складом, компетенцією та функціями; радитись з боярами було скоріше моральним обов‘язком князя.

Боярська дума – вищий державний орган Московського князівства з ХІV ст.

Братства – національно-релігійні громадські організації православного міщанства, які відігравали важливу роль у культурному та політичному житті України XVI — початку XVIII ст.; протистояли наступові католицизму та уніатства, національному гнобленню.

Братські школи – навчальні заклади в Україні в ХVІ-ХVІІІ ст., які засновувались та утримувались братствами і були не тільки засобом отримання освіти, але і однією із форм боротьби проти колонізаторської політики Речі Посполитої та окатоличування. Першу таку школу було створено братством у 1586 р. у м. Львові. На відміну від єзуїтських колегій, ці заклади мали більш гнучкий характер, у них навчалися діти з різних суспільних верств.

Булла – особливо важливий королівський чи папський документ, скріплений металевою печаткою – буллою.

Бунчук – держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся — символ гетьманської влади.

Бунчукові товариші – частина козацької старшини в Гетьманщині XVII-XVIII ст., яка належала до соціальної еліти суспільства, хоча й не займала військово-адміністративних посад. Бунчукові товариші перебували під заступництвом гетьмана (під гетьманським клейнодом – бунчуком) і за ранговою субординацією були першими після полковників. Під час військових походів із них формувався окремий загін під орудою генерального бунчужного. В мирний час на бунчукові товариші покладались переважно господарські обов‘язки. Більшість їх були великими землевласниками, які під кінець XVIII ст. перетворились на поміщиків.

Бургомістр – міський голова.

Буржуа – привілейований громадянин міста, “почесна людина”. Пізніше — той, хто володіє основними засобами виробництва, займається промисловою, торговою і фінансовою діяльністю.

Буржуазна революція – соціальна революція, яка спрямована проти феодального устрою або його залишків і спрямована на встановлення політичної влади буржуазії.

Бюргер – повноправний городянин.